Книжкова колекція Віктора Китастого

Місцезнаходження: читальна зала бібліотеки (вул. Тургенєвська, 83-85)

Колекцію складають 894 примірники книг, з них 570 – англійською мовою. Її основу складає музична література – книги з теорії та історії української музики, записи народних пісень, колядок, коломийок, збірники нот хорових музичних творів і творів для виконання на бандурі. До колекції входять твори української та зарубіжної класичної літератури українською та англійською мовами, словники, мистецькі альбоми, а також книги з політичної, економічної, соціальної, військової історії, історії міжнародних відносин, релігії, науки, культури.

Для ознайомлення з колекцією Віктора Китастого слід звернутися до електронного каталогу бібліотеки та ввести у пошукове поле словосполучення "Бібліотека Віктора Китастого".

Біографічна довідка

Віктор Китастий – американський професор, вчений, дипломат, музикант, культуролог, відомий громадський і культурний діяч українського походження. Народився 30 липня 1943 р. в м. Немирові Вінницької обл. У 1949 р. разом з родиною – матір’ю, бабусею та старшою сестрою емігрував із табору для переміщених осіб до Америки. У 1950 році його усиновив чоловік матері – відомий композитор, диригент, керівник Капели ім. Т. Шевченка у Дейтройті Григорій Китастий. Діти в родині виховувалися в українському дусі, в любові до її мови, історії, пісні, народної музики і в першу чергу – кобзарської.

У 1967 р. Віктор Китастий отримав диплом магістра з світової літератури в Університеті Сан-Дієго, Каліфорнія; в 1984 р. – диплом доктора наук з порівняльної літератури в Університеті Каліфорнії, Сан-Дієго, а у 1994 р. став почесним доктором Києво-Могилянської Академії.

По закінченні університету був покликаний до армії, де йому, як виняток, дозволили мати при собі бандуру та грати на ній для колег по службі. Так само і в час мобілізації на території Кореї, де служив директором Центру освіти армії США.

Музика була його справжньою пристрастю. У молоді роки пробував себе як професіонал у складі Капели бандуристів ім. Т. Шевченка під керівництвом батька – Григорія Китастого. Про цю сферу його діяльності пише Галина Китаста: «Хоч у Віктора не було визначного голосу й музичного слуху, він досить добре опанував гру на бандурі... Оскільки він досконало знав репертуар Капели, то був прийнятий до її складу і концертував по Америці, Канаді й Австралії. ...У 1968 році він був призваний до військової служби і після вишколу відправлений до Кореї. Як скрізь, де б він не подорожував, бандура була його супутницею і там теж. Він грав і співав українські пісні американським і корейським військовим»

З 1971 по 1974 роки Віктор Китастий викладав українську літературу в Університеті Сан-Дієго, а з 1980 до 1985р. повністю присвячував себе поширенню мистецтва гри на бандурі серед молоді США та Канади, проявивши при цьому ентузіазм, самопожертву та блискучий організаційний талант. Співпрацював у цьому напрямку разом з батьком Григорієм Китастим та Капелою бандуристів ім. Т. Шевченка. За його сприянням та участю на американському континенті створена ціла сітка літніх таборів-шкіл гри на бандурі. З 1884 р. по 1988 р. Віктор Китастий працював професором Університету Каліфорнія у Сан-Дієго, США та Українського університету у Мюнхені, Німеччина. З 1990 р і до кінця свого життя жив і працював у Києві, займаючи найрізноманітніші посади на тих напрямках роботи, де найбільше відчувала потребу молода українська держава, а він міг віддати свої багаті, різносторонні знання та досвід. Своїм способом життя та високими моральними якостями вчив свободі думки, слова, демократії. В коло його близького спілкування входили політики, в тому числі перші державні особи, дипломати, професура, письменники, вчені, музиканти, студенти... Отож, він: професор – викладач англійської мови, професор-інструктор по підготовці викладачів англійської мови при НАН, радник у справі освіти, комунікації та інформації у Верховній Раді, директор та радник іноземних комунікаційних послуг Парламентської бібліотеки, аташе по культурі в посольстві Америки у Києві, директор Дому Америки – першого Американського центру культури в Україні, професор філософії Києво-Могилянської академії, організатор магістерської програми з економіки при цій академії....

22 вересня 2000 р під час гри у баскетбол з друзями та колегами «Могилянки» у спортивному залі на 57 році життя Віктор Китастий помер від серцевого нападу... Похований на Байковому цвинтарі.

Віктор Китастий дуже глибоко і зворушливо шанував пам’ять про свого батька – видатного бандуриста і композитора Григорія Китастого, який зробив сотні обробок народних пісень для бандури та фортепіано. Композитор поклав на музику твори Т.Шевченка ("Гомоніла Україна", "Грай, кобзарю" тощо), І.Багряного ("Вперед, сини народу!" тощо), О.Олеся, М.Ситника, А.Малишка, Яра Славутича, П.Карпенка-Криниці тощо. Склав і власні музичні твори: "Гомін степів", "Горлиця", "Турбаївське повстання", "Дума про Сагайдачного" тощо. Крім того, мав потяг до літератури, писав короткі оповідання. До США Г. Китастий виїхав у 1949 році, жив у Детройті, пізніше короткий час у Каліфорнії, у 1964 році переїхав до Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ). Він був активним у суспільному та політичному житті української громади в діаспорі. У 1992 році Григорій Китастий був нагороджений Шевченківською премією посмертно, його іменем названо міжнародний конкурс кобзарського мистецтва. За видатний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, розповсюдження української культури і кобзарського мистецтва у світі 2008 року Г.Китастому було присвоєно звання Героя України.

За матеріалами сайту chasipodii.net