НОВИНИ ТА ПОДІЇ

Літературно-біографічна виставка "Українські письменники – жертви терору"

13-05-2018 До Дня пам’яті жертв політичних репресій представляємо літературно-біографічну виставку "Українські письменники – жертви терору", присвячену літераторам, які загинули від куль енкаведистів у застінках в’язниць чи відбували покарання в таборах ГУЛАГу, в’язням другої половини ХХ ст.

Тема репресій проти української інтелігенції, висвітлена у представлених книгах і статтях часописів – одна з найтрагічніших сторінок в інтелектуальній, політичній і культурній історії українського народу. Тоталітарний режим вважав загрозою для себе діяльність українських патріотів, які прагнули повернути національній культурі належний рівень. Протягом 1929 – 1938 років більшість українських митців того часу була репресована і розстріляна. Кожен митець обирав свій шлях: непокора чи пристосування. Шляхом боротьби та непокори до режиму пішли Б.Антоненко-Давидович, Остап Вишня, М.Хвильовий, В.Винниченко, Є.Маланюк. Шлях пристосування обрали  В.Домонтович, П.Тичина, М.Бажан, М.Рильський, В.Сосюра, П.Панч, Ю.Яновський. Письменники, яким пощастило вижити, змушені були ставати на шлях конформізму, писати програмові твори на уславлення партії. Цьому процесу активно сприяли різні творчі спілки (письменників, композиторів, художників), "реорганізовані" відповідними органами у середині 30-х років. Усе це значно обмежувало в розвитку культуру, літературу та мистецтво, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.

Убивство цвіту нації, інтелігенції призвело до посилення тоталітарної радянської країни та послаблення України, що дозволило владі творити свавілля на її теренах. Опираючись на партійну номенклатуру, керівництво намагалось утворити псевдоінтелігенцію, яка мала б повести Україну вже іншою, схваленою диктатурою дорогою, ставлячи собі за головну мету при цьому зробити з України, за словами Л.Кагановича, "провалину", тобто винищити цілий народ, а на його місце поставити інший "совєцький", який повністю відповідав би вимогам влади, чітко підпорядковувався їй і не йшов проти політики партії.

У 30-ті роки ХХ ст. Україна втратила не лише ціле покоління, а й багато ідей, які митці вкладали у свої твори. Була знищена і загублена величезна кількість робіт, які могли б стати великим внеском у формування самоідентичності української нації в майбутньому, стати її гордістю.

Ознайомитися  виставкою, що триватиме до 25 травня, ви можете в читальній залі.