Творча спадщина Миколи Сома

Микола Данилович Сом  український поет-шістдесятник, публіцист. Член Спілки письменників України з 1958 року. Лауреат премій імені Володимира Сосюри та Остапа Вишні за літературні твори, премій фонду Тараса Шевченка, імені Дмитра Нитченка за журналістську й громадську діяльність та премії Олекси Гірника. Єдиний із київських поетів за вчительську працю удостоєний звання «Відмінник освіти України», відзначений державною нагородою «Заслужений діяч мистецтв України».

Микола Сом народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині сільського коваля. Навчався в Требухівській школі та на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка.

Микола Данилович — автор поетичних книг: "Йду на побачення", "Хроніка воєнного дитинства", "Присвяти і послання", "Сто епітафій", книжок прози "З матір'ю на самоті" та "Як я Сталіна хоронив", а також відомих ліричних пісень: "Мрія" ("Без вітру не родить жито"), "Вишиванка", "Пливе Дніпро до моря синього", "В парі линуть голуби", "Квіти говорять", "Польова царівна", "Подаруй мені зорю". Широко популярна патетична "Дума про землю", сповнена ніжності "Вірна дружина моя", схвильовано-піднесена "Ода матерям" (написана разом з О. Білашем).

Відома всім з дитинства колискова "Рученьки-ніженьки" на слова Миколи Сома протягом 24 років лунала в ефірі телепрограми "На добраніч, діти" та увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах "Коли починається юність", "Хлопчики", "Артист із Коханівки", "Чорноморочка", "Місяць травень", "Їхали ми, їхали" та інших.

З 2002 до 2013 року Микола Данилович працював в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки на посаді завідувача сектора та очолював міський Клуб бібліотекарів з вивчення та популяризації українського літературного процесу.

Миколи Даниловича Сома не стало 27 березня 2013 року. У вересні 2016 р. в Требухові було відкрито пам’ятник Миколі Сому. Виготовлено і встановлено його за підтримки Фонду Миколи Томенка "Рідна країна". Автори – відомі скульптори О.Сидорук та Б.Крилов.

Микола Сом залишається у вдячній пам’яті дуже багатьох людей, адже він любив і вмів спілкуватися, охоче дарував свої книжки. Часто підписував листи і книги так: "Б’ю чолом! Микола Сом". Він залишається у своїх поезіях і піснях – неймовірно красивий і неповторно ліричний.

Публічна бібліотека імені Лесі Українки розпочала оцифровку творів Миколи Даниловича Сома та пропонує користувачам їх електронні версії.

 

Б’ю чолом! М и к о л а С о м. До 85-річчя від дня народження М. Д. Сома: бібліографічний список літератури. – Київ, 2020.

Файл для скачування

 

Ноти до пісень Миколи Сома

"Ода матерям"

"Пісня Ази"

"Пісня допитливих"

"Весна за весною"

 

Сом, М. Д. Передай кодолу! : вірші, пісні, жарти, епітафії та придибенції / Микола Сом. - Київ : Український письменник, 2007. - 286 с. : портр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сом, М.Д. Вишиванка : поезії / Микола Сом. - К. : Молодь, 1964. - 87 с.

 

 

Томпсон, П. Рабочее движение и карикатура / Пауль Томпсон ; [перевод с нем. С.А. Сапожниковой]. – Москва ; Ленинград : Государственное издательство, 1926.

Праця П. Томпсона – це історико-теоретичний нарис, присвячений карикатурі та її ролі в розвитку робітничого руху. Автор аналізує матеріали від часів Французької революції до Інтернаціоналу. Автор підкреслює, що робітничий рух завжди находив своє відображення в карикатурі. А карикатура набувала високої художньої форми.

Файл для завантаження

Театръ «Летучая мышь» Н.Ф. Баліева : Обзоръ десятилетней художественной работы перваго русскаго театра-кабарэ / Текстъ Н.Е. Эфроса. - Петроградъ : «Солнце России», 1918. – 47 с. : ил., портр.

Театр-кабаре «Летюча миша» виникло як закритий нічний клуб акторів Московського художнього театру (МХТ). Керівник і конферансьє - актор МХТ Н.Ф. Балієв. Спочатку гостей пускали в театр-кабаре за письмовим запрошенням, підписаним 12 постійними відвідувачами. У ранні роки існування театру-кабаре тут виступали: Л.В. Собінов, К.С. Станіславський, Ф.І. Шаляпін. В кабаре проходили знамениті «капусники» МХТ, які дали життя багатьом творчим самодіяльним виставам XX століття.

У 1919 році кабаре було закрито. На наступний рік Н.Ф. Балієв разом з частиною трупи виїхали за кордон і виступали в Берліні, Парижі та Нью-Йорку, де вони створили нове кабаре, яке закрилось в 1936 році в зв'язку зі смертю свого засновника.
Книга присвячена 10-річному ювілею театру-кабаре за період з 1908 по 1918 роки.

 

Файл для завантаження

Тугендхольдъ, Я. Винцентъ Ванъ-Гогъ ; В. Ванъ-Гогъ, Письма / Я. Тугендхольдъ. –Москва : Издание издательства Я. Маковский и сынъ, 1919. -100 с. : ил.

Книгу склали робота мистецтвознавця і художнього критика Якова Олександровича Тугендхольда (1882-1928) «Вінсент Ван Гог» і листи Ван Гога до Еміля Бернара і один лист до Поля Гогена.У 1919 році вийшла монографія Я. Тугендхольда «Вінсент Ван Гог». У ній чимало фактичних невідповідностей, що не дивно, бо вивчення спадщини і біографії художника тільки починалося, проте Я. Тугендхольд, один з видатних радянських мистецтвознавців, з властивою йому художньою інтуіцією знайшов вірний ключ до розуміння мистецтва Ван Гога.В роботі Тугендхольд підкреслив натхненність і олюднення природи під пензлем Ван Гога, «динамічність буття» предметів, синтез станів, - і все це глибоко і вірно.Листи Ван Гога до Еміля Бернара були надруковані в журналі «Аполлон»в 1913 році. Для цієї книги вони були опрацьовані і доповнені.

                                          Файл для завантаження