НОВИНИ ТА ПОДІЇ

Віртуальна подорож "Леся Українка. Життя, громадська діяльність та поетична творчість у Києві"

06-12-2016 Відділом краєзнавчої літератури та бібліографії з метою вшанування творчої спадщини та 145-ї річниці від дня народження поетеси було проведено віртуальну подорож київськими місцями Лесі Українки.

Її життя - як клаптики різнокольорового скла: новоград-волинський, єгипетський, київський, італійський, тбіліський, телавський, кутаїський, сурамський періоди - така собі яскрава мозаїка. Ці пазли різняться не лише географічно, а й духовно. Це сходинки до творчої вершини й вічності, хоча всі скріплені ниткою одного життя.


«Твої права – твоя фортеця»

06-12-2016 Учора в рамках всеукраїнського тижня права відділ абонемента запропонував своїм користувачам уроки права біля тематичної полиці «Твої права – твоя фортеця».

Кожна людина має знати свої права і вміти їх відстоювати; тож література, що пропонується на книжковій полиці, знадобиться будь-кому. 

Ознайомитися з запропонованою літературою можна до 11 грудня.


«Моя можливість – це моя свобода»

06-12-2016 До Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями відділ абонемента презентує цікаву виставку. «Моя можливість – це моя свобода». До 19 грудня  ви зможете ознайомитися з творчими роботами - м’якими та вязаними іграшками, вишитими картинами наших користувачів, які мають безпосереднє відношення до цього свята.


Сьогодні виповнюється 85 років з дня народження Григора Тютюнника

05-12-2016 У читальній залі була проведена літературна година «Живописець правди». Цікавим для користувачів бібліотеки став перегляд документального фільму, який ознайомив із життєвим і творчим шляхом письменника.

Увазі присутніх була представлена виставка літератури. Творчий спадок Григора Тютюнника кількісно невеликий — укладається у двотомник, що з'явився 1984 р. Це новели, оповідання, кілька повістей. Нешироке також і тематичне коло його творів. Найглибшим болем Григора Тютюнника було сучасне йому село. З нього він вийшов сам у небезпечні мандри по інших, чужих світах. Але там залишалося коріння власного роду, там жила мама, туди просто було в будь-який момент повернутися по цілющі соки народної мудрості, припасти до несхитної, випробуваної віками моралі як до рятівного острівця. Там люди ще пам'ятали традиції предків, часом їх навіть дотримувалися. Село практично лишалося єдиним носієм української мови.